Іноді до мене приходять люди, які зовні виглядають дуже зібраними і відповідальними. Вони вміють тримати режим, виконувати завдання, доводити справи до кінця. Але всередині у них немає відчуття стійкості. Дуже часто вони самі кажуть: у мене немає внутрішньої опори, я постійно сумніваюся в собі і мені складно приймати рішення.
І цей стан зустрічається значно частіше, ніж здається.
Людина може бути сильною, розумною, дисциплінованою, але при цьому не відчувати внутрішню опору. Вона ніби щоразу перевіряє себе, сумнівається в собі і шукає підтвердження ззовні. Через це страждає впевненість в собі, а рішення даються з великим напруженням.
Така людина живе ніби у двох шарах. Ззовні є структура, контроль, дисципліна. А всередині немає внутрішньої опори і немає відчуття, що можна спокійно спертися на себе.
І важливо розуміти: це не слабкість. Це те, як формується психіка.
Найчастіше відсутність внутрішньої опори виникає там, де в дитинстві не було простору для власної думки. Де за дитину вирішували, її не слухали або знецінювали її вибір. У такій ситуації дитина вчиться не довіряти собі. Вона починає сумніватися в собі і орієнтуватися на інших.
З часом це закріплюється. Людина дорослішає, але звичка сумніватися в собі залишається. Вона не відчуває внутрішню опору і тому постійно звіряється із зовнішнім світом.
У дорослому житті це проявляється дуже конкретно. Людині складно приймати рішення. Вона може довго думати, сумніватися в собі, змінювати думку. Впевненість в собі стає нестабільною і залежить від обставин та інших людей.
Важливо зрозуміти: внутрішня опора не з’являється сама по собі. Її не можна просто “усвідомити”. Її можна тільки сформувати.
І формування внутрішньої опори починається з дуже простого кроку — почати помічати свою думку.
Не правильну. Не ідеальну. А свою.
Далі людина вчиться не скасовувати її одразу. Тому що головна проблема не в тому, що немає думки. А в тому, що людина одразу починає сумніватися в собі і знецінювати своє рішення.
І саме тут починається відновлення впевненості в собі.
Коли людина дає собі право сказати: зараз я бачу це так.
І залишається в цьому.
Навіть якщо є сумніви.
Поступово з’являється новий досвід. Я можу не бути впевненою на сто відсотків і все одно спиратися на себе. Я можу приймати рішення і не руйнуватися через сумніви.
І це формує внутрішню опору.
Дуже важливо, що при цьому не потрібно ставати жорсткою людиною. Люди, у яких раніше не було внутрішньої опори, часто дуже чутливі та гнучкі. І це їхня сила.
Завдання не в тому, щоб повністю прибрати сумніви. А в тому, щоб впевненість в собі перестала залежати від зовнішнього світу.
Коли внутрішня опора починає формуватися, життя змінюється. Рішення приймаються легше. Сумніватися в собі стає менше. Впевненість в собі стає спокійною, а не напруженою.
І з’являється дуже важливе відчуття:
я можу спиратися на себе.
Якщо вам потрібна допомога в цьому процесі, звертайтесь за контактами тут
Юлія Ішханян