У психотерапевтичній практиці я часто використовую концепцію внутрішнього діалогу між вразливою, ранимою частиною — нашою внутрішньою дитиною — та опорною, дорослою, зрілою частиною особистості. Ця вправа, ця внутрішня робота може стати глибоко цілющою і по-справжньому інтегрувальною: вона допомагає людині навчитися бути поруч із собою у складних переживаннях, розвиває самоспівчуття, дає відчуття внутрішньої підтримки й надійності.
У психотерапевтичній практиці я часто використовую концепцію внутрішнього діалогу між вразливою, ранимою частиною — нашою внутрішньою дитиною — та опорною, дорослою, зрілою частиною особистості. Ця вправа, ця внутрішня робота може стати глибоко цілющою і по-справжньому інтегрувальною: вона допомагає людині навчитися бути поруч із собою у складних переживаннях, розвиває самоспівчуття, дає відчуття внутрішньої підтримки й надійності.
Але на цьому шляху в багатьох моїх клієнтів виникають питання:
🟠 «А чи не призведе це до розщеплення особистості?»
🟠 «А чи не роздвоює це мене всередині?»
🟠 «Я розмовляю сам із собою — це точно нормально?»
Ці сумніви абсолютно природні, особливо якщо раніше людина ніколи не дивилася на себе як на складну й багатошарову внутрішню систему. Тому в цьому відео (або статті) я хочу розвіяти ці побоювання, пояснити суть такого підходу та показати:
- Чому розмова з собою не призводить до розщеплення, а навпаки — допомагає зцілити вже наявний внутрішній розрив;
- Як розпізнати, коли в психіці справді може бути патологічне розщеплення, і як воно відчувається інакше;
- Чому підхід, заснований на підтримці внутрішньої дитини з боку зрілої частини, абсолютно безпечний і глибоко цілющий;
- І як зміцнювати внутрішню цілісність через такі практики — з користю і бережністю.
Це важлива розмова — про довіру до себе, про внутрішню архітектуру психіки і про те, що цілісність — це не «самотність без частин», а танець стосунків між ними.
Давай розберемось:
1. Це не розщеплення, а інтеграція
Коли ти розмовляєш із собою з позиції дорослої частини, це не розділення особистості, а спосіб створити діалог між тими частинами, які вже існують усередині тебе.
Ти не створюєш слабку і сильну частину — вони вже є:
- Тривожна, поранена, дитяча частина просто була без підтримки.
- Доросла частина не мала простору проявитися, тому що вся енергія йшла на обслуговування дитячих травм, наприклад, на виживання.
Патологія — це коли частини не знають одна про одну.
А ти, навпаки, налагоджуєш контакт.
І це вже — рух до цілісності, а не до розщеплення.
2. Що таке «розщеплення» і чому це не про тебе
Психопатологічне розщеплення — це ситуація, коли:
- частини ізольовані, не усвідомлюють одна одну;
- людина діє ніби різними «я», не пам’ятаючи, що робила «в іншій частині»;
- немає метапозиції спостереження (коли ти можеш дивитися на свої внутрішні процеси з боку).
А ти — усвідомлюєш, що в тобі є різні стани, говориш про це, рефлексуєш, шукаєш шлях до поєднання — це не про розщеплення, це про інтеграцію та особистісний ріст.
3. Психотерапія завжди працює з частинами особистості
IFS (Internal Family Systems), его-стани, транзактний аналіз — усі ці підходи базуються на ідеї, що всередині нас є багато ролей, станів, частин.
І робота з ними — це не загроза, а шлях до цілісності:
«Усі мої частини мають право на існування. Усі мої частини можуть бути почуті. І всі вони можуть бути під крилом мого внутрішнього дорослого.»
4. Як обходитись із цим безпечно
Щоб не виникало відчуття «я розщеплююсь», можна робити так:
- Завжди завершуй внутрішній діалог поверненням у цілісність: «Я — це все Я. У мене є різні частини, але Я — одна. І я тримаю все це всередині себе.»
- Іноді уявляй їх разом: доросла частина тримає дитину на руках. Це дає образ внутрішньої єдності.
- У мові використовуй формулювання, які підкреслюють цілісність: «У мені живе тривожна частина, і в мені ж — доросла, яка її підтримує.»
- Можна навіть промовити: «Я — не вони окремо. Я — це простір, у якому вони можуть жити разом у мирі.»
5. Якщо ти мене про це питаєш — ти вже в ресурсі
Сам факт, що клієнт турбується про розщеплення, запитує про нього — уже свідчить, що він/вона в контакті з реальністю, в усвідомленні, у процесі інтеграції.
Розщеплення не думає: «А чи не розщеплююсь я?»
Це вже метапозиція, спостереження, здорова частина, яка бачить.
А значить — у тобі вже є активна доросла частина, і вона тримає процес.
Юлія Ішханян