Іноді щось у повсякденному житті може надовго засісти в голові. Наприклад, уявіть: ви позичили подрузі свою улюблену чашку — не музейну цінність, але для вас вона щось означає. А потім раптом дізнаєтеся, що вона подарувала її своїй колезі. Без попередження. І ніби річ недорога, і стосунки з подругою важливі, і ви вже сказали, що в майбутньому так не хочеться… Але всередині все одно крутиться: «Як так? Чому? А якби я так вчинила?..» І день вже не в радість, і зосередитися важко.
У такі моменти важливо нагадати собі: це не критична ситуація, а психіка просто включила режим тривоги чи образи, бо щось зачепило. Важливо навчитися повертати себе в «тут і зараз», не дозволяючи дрібницям красти дні життя.
Ось список тверджень, які допомагають зупинити внутрішнє перемелювання у некритичних ситуаціях і повернутися до себе:
Твердження для зупинки й заземлення:
- «Ніхто не помер. Усі живі й здорові.»
— Це базова реальність. Якщо це так — отже, все інше можна вирішити. - «Це неприємно, але це не катастрофа.»
— Неприємне — не означає небезпечне. Важливо розрізняти. - «Я вже сказала, що мені важливо. Цього достатньо.»
— Не потрібно подумки повторювати сказане 100 разів. Ти вже відреагувала. - «Я не зобов’язана переживати ситуацію заново, щоб вона стала «більш зрозумілою» для іншого.»
— Часто ми перемелюємо, щоб ніби «донести» до іншого на енергетичному рівні. Це не працює. - «Я можу засмутитися, але не зобов’язана в цьому зависати.»
— Емоції важливі, але не обов’язково будувати в них дім. - «Я не в небезпеці. Я в моменті. Я можу дихати.»
— Повернення в тіло, в дихання — найкращий спосіб заземлитися. - «Це вже сталося. Зараз цього не відбувається.»
— Психіка часто тримає в «петлі». Важливо нагадати собі: це вже було, а зараз — інше. - «Я можу відпустити це. Я обираю нести це легко.»
— Ти маєш право обирати, наскільки важко чи легко тобі проживати цю ситуацію. - «Моя цінність не залежить від вчинків інших.»
— Коли щось зачіпає за межі — це часто удар по самоцінності. Поверни її собі. - «Це про нього. А я — це я.»
— Його вибори та межі — його відповідальність. Ти — окрема. - «Я можу повернутися до себе. Тут спокійно.»
— Просте нагадування, що твій внутрішній дім — твоя опора. - «Мені не потрібно бути ідеальною, щоб бути в безпеці.»
— Іноді ми перемелюємо, бо підсвідомо звинувачуємо себе. Не варто. - «Я маю право на свої почуття. І маю право проживати їх легко.»
- «Я можу обрати бути вільною від цього діалогу в голові.»
— Ми не зобов’язані продовжувати внутрішні розмови. - «Це не загроза життю. Це просто урок меж.»
— Корисно бачити в цьому не «небезпеку», а досвід.
Якщо відчуваєш, що такі ситуації трапляються часто, і ти в них втрачаєш ресурс — можливо, варто розібратися з глибинними страхами, тривогою або дитячими патернами. Але іноді — достатньо просто вчасно сказати собі правильні слова.
Юлія Ішханян